Home » Для батьків » Поради батькам

Поради батькам

Шановні батьки!

             Ви знаєте про проблеми підліткового віку, як іноді нелегко буває зрозуміти дочку або сина, що подорослішали. І як ми зопалу часом, самі того не помічаючи, віддаляємо дитину від себе. Багато дітей, вступаючи в підлітковий вік, разюче змінюються. З ласкавих, спокійних і слухняних вони раптом перетворюються в неслухняних, некерованих, грубих. Мабуть, саме грубість найбільше ранить і ображає батьків. Але перш ніж боротися з цим злом, давайте розберемося в причинах його виникнення.
До 15 років у дитини накопичується чимало проблем підліткового віку. Поступово наростає невпевненість у собі. З’являються тривожність, сумніви у власній значущості для батьків, друзів. Підлітки готові «застрявати» в положенні «скривдженого», «незрозумілого», шукати вихід із важких ситуацій шляхами, нерідко надзвичайно небезпечними для здоров’я, прагнуть подолати залежність від дорослих. Деколи виникають у них спонтанні агресивні реакції захисту себе навіть у ситуації, коли і погрози-то ніякої немає.
Психологи присвятили багато досліджень проблемі підліткового віку. Вони довели, що на життя людини сильно впливає почуття самоцінності, простіше – самооцінка. Так, підлітки з низькою самооцінкою – цілком здатні! – гірше вчаться, погано ладнають з однолітками і вчителями, та й потім, у дорослому житті, не досягають успіху. Вся справа в тому, що підлітки схильні до переживань, які на професійній мові називаються надцінними. Самі смішні і безглузді колізії вони схильні розглядати надзвичайно серйозно, як питання життя і смерті. Якщо ви разом з ним зумієте знайти смішне в тому, що відбувається, допоможеие їм вибратися з кризи. Але не будемо забувати, які б штучні й перебільшені не здавалися нам переживання підлітка, загрозу його життю вони можуть створити справжню. Людині треба, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні та на роботі, щоб вона могла реалізувати себе, розвивати свої здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як з нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють її, терпимо ставляться до її недоліків і помилок, вона виросте з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, її самооцінка виявляється низькою, ущербною. Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємося про себе тільки з слів і ставлення до себе близьких. Образ дитини будується ззовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка – словом, справою, інтонацією, жестом, насупленими бровами і навіть мовчанням – ми повідомляємо їй не тільки про себе, про свій стан, але і завжди про неї, а часто – саме про неї, дитину. Батькам треба пам’ятати: якщо дитина відчуває турботу, любов батьків, у неї складається відчуття: «Зі мною все в порядку». А постійне невдоволення з боку батьків, покарання, а тим більше самопокарання тільки погіршать її відчуття неблагополуччя. У результаті підліток в кінці кінців може дійти висновку: «Поганий, ну і нехай! І буду поганим!» Це виклик, за яким ховається гіркота відчаю. Щоб не допускати глибокого розладу дитини з самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, почуття самоцінності.
Як же знайти золоту середину, як уникнути конфліктів з власною дитиною?
ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ
1. Давайте свободу. Спокійно звинкутися з думкою, що ваша дитина вже виросла і довго утримувати її біля себе не вдасться, а непослух – це прагнення вийти з-під опіки.
2. Ніяких нотацій. Найбільше підлітка бісять нудні батьківські повчання. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтеся від категоричних оцінок і суджень. Пам’ятайте: дитина має право на власний погляд і власні висновки.
3. Йдіть на компроміс. Ще нічого нікому не вдалося довести за допомогою скандалу: тут не буває переможців. Коли батьки і підлітки охоплені бурхливими негативними емоціями, здатність розуміти один одного зникає.
4. Поступається той, хто розумніший. Вогнище сварки швидко згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал припинився, хтось повинен першим замовкнути. Дорослому це зробити легше, ніж підлітку з нестійкою психікою.

Запам’ятайте: лаври переможця у відносинах з власними дітьми не прикрашають.
5. Не треба ображати. Припиняючи сварку, не прагніть зробити дитині боляче за допомогою уїдливих зауважень або грюкання дверима. Вміння гідно виходити зі скрутних ситуацій дитина вчиться у вас.
6. Будьте тверді і послідовні. Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкість старших. Тому, незважаючи на вашу готовність до компромісу, син або дочка повинні знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підліткові власну нестриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього хорошої поведінки.


Яндекс.Метрика